Ну як ви там, змінилося хоч щось
Відтоді, коли я покинув Землю?..
Хоч щось, про що ми мріяли, збулось,
Чи хлопці гинуть далі надаремно?
Я вже на правді, можна відпочить,
Та спокою і тут мені бракує.
Життя моє змигнуло наче мить,
За ним мені вже побиватись всує.
Гуляю тут у райському саду,
Де збили з толку пращура Адама
І мрію щоб було все до ладу
У вас там і... не плакала щоб мама.
Гуляю тут у райському саду,
Де збили з толку пращура Адама - мені здається ці рядки зовсім не в тему в цьому вірші - сильному і трагічному... І оце Адама - мама... зовсім недоречне. Ну, це моя думка...
Патара відповів на коментар Akimova, 17.08.2016 - 19:53
Просто я хотіла підкреслити гуморинку Кузьми... Як на мене це ясно
Akimova відповів на коментар Патара, 17.08.2016 - 22:09
Та я зрозуміла. Якби весь вірш був в такому дусі, тоді так. Чогось мене різануло....