(Присвячується планам, які я міг здійснити (але їх зруйнували найближчі люди))
Побиті дороги
Порізали
Землю на клапті.
Скалічені трави
Схилились
Донизу без віри.
Холодні потоки
Раптово
Напали на хату.
Бувайте, літа,
Бо я в себе
Вже більше не вірю.
Подвір'я накриті
Легким
Шаром листя сухого.
І вперше за довгий час
Сонце
Не гріє, не світить.
Я знову в квартирі,
П'ю чай
І лежу на дорозі.
Повіяв і в тілі
Моєму
Пронизливий вітер.
Стирає весь шлях,
Залишаючи
Тільки проблеми,
А записи холод
Спалив,
В попіл їх перевівши.
Старе вже не тішить,
Нове замикають
На термін.
І я вже не хочу
Нікуди йти -
Хай буде гірше.
Проблема в мені,
Бо мої слова
Сили не варті -
Збивають,
Ще й потім я -
Ворог.
Тому і неспокій.
Та хай мене навіть
Не знали б -
Хоч вбили б, як в Спарті.
Я - тиша, ніщо, порожнеча,
Проблема...
Я - попіл.
14.08.16
Головне, не зрадити собі
Коли можеш зробити щось без чужої допомоги - роби. Як ні, не шкодуй про втрачене, чиясь допомога відбере і частину успіху... Не можна вимагати від людей розуміння, але й не можна дозволяти їм знецінювати те, що важливо для тебе
Стосується кожного)))
файний вірш
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ух ти! Такий стрункий і стрімкий вірш вийшов! У мене виникла асоціація з потягом, який який їде крізь ранковий холодний туман. Напевно, через ритм.
Гарно!
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ти знаєш,абсолютно до усього що відбувається у нашому житті,можна віднести психологічну фразу-"це не добре,але і не погано"...і дивитись на життя очима Поліанни (раджу почитати цей мега повчальний твір). Все налагодиться
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це лиш поганий настрій... Все минає...
Мені потрібно було якось вирвати емоції назовні
