Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
Толю а звідки ти такий узявся?Аж злякати боюсь!!!В тебе все тут таке красиво-чарівне-просто магічне! Не вірш а КРАСАТУЛІЩЕ!!!!дуже пре дуже!!!....коротше я заблукала у відблиску волошкових оченят!...папа-іду насолоджуватись красою...все забираю з собою-мене не шукати!Спасибі!!!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Неперевершено! Обираю.
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00