|
Любов і шану, поклін і честь
Віддати хочу матерям планети
За той важкий почесний хрест,-
Для вас, матусі, всі сонети.
Ковдрою туману, з глибини століть,
Ти ідеш до нас, Маріє - Мати,
Твоя любов і біль стоїть
Стовпом страшного горя-втрати.
Не дай, Всевишній, пізнати біль,
Котрий понесла Ти ,у вічність, Діво,
Твоя любов закрила гнів
І нею Ти створила диво !
А хто із тих, хто на землі
Терпіння має більше, аніж мати ?
Лише вона дітей своїх
До скону віку буде ждати.
Пояснень, слів чи ще чогось
Вона не буде в тебе вимагати,
Бо в матері, спитай в когось,
Уміє серце відчувати.
Те серце мами, що стільки раз
Від нас образами вмивалось кров"ю,
Прощало сотні-сотні раз,
Бо це є те, що названо любов"ю.
Любов та вічна,- ранок чистий,
Усмішки щирість, молитви плач,
Вогонь незгасний , променистий...
За все, матусенько, пробач !
ID:
672306
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 14.06.2016 20:44:42
© дата внесення змiн: 14.06.2016 20:51:39
автор: Надія Карплюк-Залєсова
Вкажіть причину вашої скарги
|
