Над головою пролетіла
Незаймана симфонія твоєї Андромеди,
Залишивши півгодинний млявий слід
Ніколи не знав я, що таке реальність
Обкладав життя камінцями
Недолугих спроб,
Полярна зірка твоїх очей мені за орієнтир
Знав би я ще, що з нею робити,
Тепер потопаю
Вниз по річці,
Прокидаючись лиш щоб не проґавити
Удари об пороги