Одного разу юний Томас Едісон
Приніс додому матері листа.
Він був від вчительки міс Петерсон
І прозвучав у маминих вустах:
«Ваш син є геній. Й тому ми
Вам пропонуємо навчати його вдома.
Не може він із іншими дітьми
Вивчати те, що й так йому відоме»
Роки ішли…І винахідник Томас,
Який відомий був вже всьому світу,
Затіяв прибирання в себе вдома
Й знайшов листа під паличками ебоніту.
Це був той лист (пожовклий зовсім),
Що колись вчителька для матері дала.
Дощем шуміла за вікном холодна осінь,
А так хотілось трішечки тепла.
Він взяв листа і розгорнув повільно,
Згадав, як лагідно його читала мати,
Й на серці стало якось легко, вільно…
Допоки не почав оті слова читати.
«Ваш син відсталий розумово.
Йому не можна з іншими дітьми.
Тому навчайте його вдома.
По-доброму благаєм ми…»
Вслухався він у дощову осінню втому…
А потім взяв «Щоденник» й записав:
«Я б, винахідник Едісон Алва Томас,
Без матері своєї героїчної ніким не став».
*Кассіопея* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не знаю, чи так було… В біографії написано трохи інше. Це уривок із збірника по дитячій психології Я тільки прозу у вірші переклала
Приємно, що тобі сподобалось Дякую!