Прощай, мій любий зайчику, прощай...
Ти був зі мною стільки часу поряд
У радості, у смутку і, у горі...
Приходь до мене іноді на чай.
Що сумувати буду знаєш сам,
Бо ми давно - одне з тобою ціле,
Лиш ти пухнастий і узимку білий,
Я - трішки інша, слава Небесам.
Бо не пухнаста і багато барв
Є у мені́, не тільки сніжно-біла.
Тебе за псевдо взяти я посміла,
А нині волю ти прийми у дар.
Ти,головне,голову задери височенько,щоб скоса назад,як оглянешся,він не помітив,як ти його кислу міну споглядатимеш перед тим,як дати йому останню китайську обіцянку.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ліночко, це всього-навсього про псевдо, не надумуй собі зайвого, не фантазуй.
Любань! Щось я не второпала, що означають останні 2 рядочки? Враження, що Ви з псевдонімом прощаєтесь.
А я прощаюся зі своїм власним іменем і перейду на псевдонім. МЕНІ ЗАБЛОКУВАЛИ ДОСТУП НА САЙТ. Вже 3 дні не пускають, а на мої листи не реагують і нічого не пояснюють.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правильно Ви второпали, буду я тепер просто Патара (майже як Просто Марія...)