Нікого ще не чарувала,
в уста ніхто не цілував
й до серця, що жагою п'яне,
її чекань не пригортав.
Не проводжала сонця захід,
не тяли душу солов'ї,
не клала ніч чаклунську лапу
в тендітну рученьку її.
У темряві дурманно-теплій
кохання слів не чула ще.
Від спраги тілечко не терпло,
живильним марячи дощем.
Схиливши кучері зів'ялі,
не кляла доленьку гірку,
бо лиш сьогодні на світанні
розквітла гілочка бузку.
Автор ілюстрації: Анна Олійник
