http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667
Дивне відчуття не полишало мене: за якусь годину «машина часу» двічі переносила нас туди-сюди через тисячоліття. Спочатку із сьогодення ми потрапили в «печерну» епоху (перший поверх). У великому, тьмяно освітленому залі (під час богослужінь він добре освітлюється), увага всіх була прикована до маленької печери – справжнього житла Сім'ї. Ті кам'яні стіни ніби випромінювали таємниче тепло, що гріло душі, і з того полону не хотілося звільнятись. Ми все кружляли біля неї, торкалися, молилися, осмислювали: ось тут бігав хлопчик, яких мільйони... але зовсім інший, бо вже носив в собі Божу Силу і Мудрість.
Але ж – нам пора... Піднімаємось всього на пару десятків сходин (другий рівень) і переносимося в сучасність.
Західного типу франкісканська базиліка. Строгість ліній, багато світла, височенний купол незвичної форми, фрески – гарно! ... Але отой магічний дух залишився біля печери...
Сидимо на лавках (це ж католицький храм, сиди – донесхочу!), роздивляємось, фотографуємо, запам'ятовуємо. Привертають увагу кілька полотен – не то чиїсь портрети, не то ікони Богородиці. Вони сильно відрізняються від наших канонічних. Служитель пояснює нам: це ікони Богородиці від різних країн світу. Каже, що в дворі храму є галерея, де їх багато, в храмі всі не помістилися. Тихесенько ходимо по храму (служби нема), роздивляємося фрески та ікони. Потім ідемо в двір.
Перш за все, шукаємо нашу. Мусить же бути від України. Є! Ось вона! Знайшли одразу. І хоч виконана в кращих традиціях совдепії... але ж наша! Як же в далеких землях гріє душу своє, рідне! Аж в горлі заспазмувало!
Надивившись, сфотографувавши, йдемо дивитися всі інші.
Тут – дарунки країн світу від Уругваю до Індонезії. Під кожною іконою – табличка з назвою країни. Де б ми ще побачили Богородицю-японку в кімоно, чи Богородицю-тайку в диковинному сарафані з браслетами-чотками на оголених до коліна ногах? Дивина!!! Самі екзотичні, фотографуємо. Дома таких точно ніхто не бачив.
Виникає співчуття до християн-японців-чи-індонезійців. Здається, вони не можуть в повній мірі відчути силу нашої віри, як ми – буддизм чи індуїзм.
Але це знає лише Бог...
А ми дякуємо Всевишньому за даровану можливість через 2 тисячоліття «доторкнутися» до життєвого шляху Ісуса Христа і Богородиці, ступати по цій землі, де ходили Вони...
7.04.2016 р.
Зі святом Вас, мої любі! Хай Пресвята Богородиця пошле мир на нашу землю і в наші душі!
Вітання всім і найкращі побажання від @NN@, вона щойно завітала до мене.
Відчула душевно, побачила вашими очима, Святі місця! Дякую, дорогенька. Я відчувала щось подібне, коли була у Греції. Торкалася каменя на якому проповідував Св. Павло. Камінь був дуже слизький. Його так вишліфували віруючі, коли старалися дібратися на верхушку каменя. У Греції, куди не глянь, промовляє історія минулих часів.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Греція – це ще не здійснена моя мрія! А як же хочеться!!!
Вона звсім передавала вітання. 
