Мені без тебе не спопеляти ранішнє сонце,
не черкати шедеври а потім спалювати їх.
Ніколи не впадати у різні види шоку,
не плакати, не кричати, не уособлювати гріх.
Не писати сонети, не кип'ятити сипучу каву,
без тебе не завойовувати монахів Тибету.
Не приносити крихітні скарби, що ласкаво
запаковані в пошарпану, дешеву газету.
Мені без тебе остогидло клеїти шпалери,
прокидатись від будильника а не поцілунку.
Це переросло до масштабів холери,
і від цього судомлять мізки й шлунок.
Головне зробити правильні ставки,
і підготуватись до шаленого двобою.
Я рву мережі, щоб змінити приставки,
і "без тебе" зробити "з тобою"...
