(На перші роковини загибелі)
Коли вождя у нації нема...
Зробити можна легко! Як? З нічого?
Ні. З Чорновола, знаного всіма
Борця і Патріота-Вартового.
Оскільки це найбільший демократ,
То на початку що було потрібно?
А щоб завів у партії диктат
І Рухом керував одноосібно.
І хай скликає більшість з’їзд відтак,
Хай головою обира Костенка -
Вождь мав достатньо підданих (ще б пак!),
Що більшість облили лайном простенько.
Свої вчинили Збори, булаву
Вождю дали поривиськом нестримним.
Мін’юст же дав оцінку правову
І саме цей з’їзд визнав легітимним.
Проте недовгим був тріумфу час
(Як зорі гаснуть, то комусь це треба):
“Тойоті” путь загородив “КамАЗ”,
Й душа Вождя полинула до неба.
А в підданих лише піднявся дух:
“Костенківці, - кричать, - в цій смерті винні!
Це зрадники, що розкололи Рух!
Вони тепер покаятись повинні!”
І партія, що сильною була,
Повагу мала у людей постійно,
На президентські вибори пішла
Розколота цілком та безнадійно.
В цім лиха значно менше, ніж добра!
Бо ж вибори скінчилися щасливо!
Бо ж без проблем збагнув електорат,
Що Кучмі не бува альтернативи!!!
Вождь у землі, а пам’ять - прежива.
Співаймо Чорноволу вічну славу:
Він дійсно за Вкраїну вболівав
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
Березень 2000