́Вже вечiр - мiсяць в небi,
Летять над ставом журавлi,
А хати наче кораблi,
Пливуть на тлi чужого степу.
Менi так гiрко, боже правий!
Весна, вiйна, лихi часи,
Волають голосно усi,
Кричать, що Українi слава.
Яка ж то слава як горять,
Домiвки, шахти та квартали,
Набуте всiма розiкрали,
Ще й москалiв за це хулять.
Вже вечiр - стихли солов"ї,
Без парубкiв сумують дiви,
Чоловiки в селi лиш сивi,
Коханi там де йдуть бої...