Твої очі – мозаїка кавових зерен.
Я смакую тебе від зіниць і до вій.
Твої очі – дорослий колючий терен,
Між гілками якого дме суховій.
Я зібрала докупи крупиці глузду
І давно загубила до тебе пульт.
Хтось зліпив, як тісто, мою долю марузну.
Я відкрила по тому бісквітнику культ.
Вже на стежці до тебе поросла материнка.
Ти всі спогади скинув в старий комод.
На твоєму порозі не з’явиться жінка,
Бо у тебе до них особливий дрес-код.
При усьому терновому суховії:
..особлива комплекція, вимоги, гости..
Я вже маю на тебе якусь алергію,
Тож і в мене не будуть непрошені гості.