Чомусь згадався запах молока -
Парного, у смачнючім шумовинні!..
І сколихнула пам'яті ріка
Юнацькі мрії солодко-невинні...
Твої вуста так пахли молоком -
Отим грудним, як пахнуть немовлята;
А ми у сірих буднях крапок-ком
Чекали днів-побачень, наче свята!
Уже не змиє доленька-ріка
Той пресолодкий подих поцілунку
Зі смаком пресмачного молока -
Цілющий еліксир хмільного трунку!
Щодня й щоночі запашний нектар
Лоскоче пам'ять солодко й понині!..
Була це кара, а чи долі дар:
Тебе зустріти на вузькій стежині?
Пливуть літа, сріблять надії-сни,
Лишають тільки мрії-подарунки...
Та молодіють, квітнуть щовесни
Духмяні ті молочні поцілунки!
Якось особливо хочеться подякувати Вам за цей вірш, та не знаю як.
Згадалися свої перші поцілунки і той самий запах молока... Мені було десять років, вона на два рочки меньша. Ми були сусідами. Виходили з дому "погуляти", забігали за будинок і цілувалися... Незабутнє.
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такі спогади омолоджують, п.Вікторе! Дякую Вам за чуттєвість!