Кожна жінка має долю,
Та не кожна - щастя.
І шукає вона волю.
Чи знайти удасться?
Всюди вона поспішає.
Трудиться мов бджілка.
За усе переживає
Бідолашна жінка.
І наснилося тій жінці,
Бог її питає:
Ти чому це наодинці плачеш,
Моя лялю?
А вона відповідає:
Я мов пташка в клітці.
Крила я свої зламала
Та й не вийду звідсіль.
Хто ж тебе ломити крила
Змушував так, люба?
Я кохання загубила,
Вибрала нелюба.
І тепер в душі у мене
Буря завиває.
Та в суєтності життєвій
Я все забуваю.
Не сумуй, прекрасна жінко.
Не цурайся долі.
Одшумить те грозо віття,
Будеш ти на волі.
Є у тебе син і внуки.
Є кого любити.
Бо для тебе, я то знаю
Щастя – твої діти!
Враз відкрила вона очі
Сумно так зітхнула.
Як же швидко дні і ночі
Світлі промайнули.
Кожна жінка має долю
Та не кожна – щастя.
І шукає вона волю,
Чи знайти удасться?