Вона дуже любить робити листівки,
Переплітаючи стрічки,
Від щастя мружилися повіки,
Як в приголубленої кішки.
Ручками вправно в'язала всі бантики
Вправними пальчиками музикантки
Звичними рухами гладила кантики,
Вся огороджена листям і бланками.
Дивилась допитливо на сонце в чашці,
Наче питаючись поради,
А воно плавало мовчки у каві,
Що призначалася шоколаду.
В кріслі скрутився пухнастий клубочок,
Хвилею щастя од нього повіяло.
Ти відчувала із кожним рядочком,
Як заспокійливо воно діяло.
Вона дуже любить робити листівки,
Можливо сонцю, можливо богу,
Цього не знаю.... але це щастя,
Для неї щастя... і для нього.
Робила ручками маленьке чудо,
Вкладала в нього душі частинку.
То робить довго, то вип'є кави,
Й заплющить очі лиш на хвилинку...
І людям ближнім дарує частками,
Свою ту зболену, ранами скріплену,
Єдину душу, не позолочену
Кривавим золотом, але посріблену.