Ти все казав, що я твій брат,
І будем разом, ми іти до цілі,
Тепер в руках у тебе автомат,
Ведеш мене спокійно на прицілі.
Згадай, коли в голодні дев’яності,
Як наступали свята різдв'яні,
Ти завжди приїздив до мене в гості,
Я вчив тебе традиції свої.
Ділився я з тобою всім що маю,
І в 33тьому тебе я виручав,
Тепер за неньку кров я проливаю,
Бо ти Рассія раптом закричав.
Я знаю ватнік, як то буде дальше,
Для мене як людина ти помер,
Братерство твоє, виявилось фальшем,
Ти зігниєш в своєму днр.
І загребуть, тебе без церемоній,
Десь у степу в меленькій гробовині,
Не буде в світі більше лугандоній,
А буде тільки Слава Україні!
