Я живу землі,В мене всього багато.Самим найбільшим багатством був в мене тато.Він життя моє,Що живе десь на небі,Я просила,прошу повернути тебе.Я пройдусь по стежкам,Де колись ми ходили,І застигну на на мить...Згадати , як колись ми жили.Як я їду в село,думок так багато,Що забрала тата,смерть та проклята.
***
...Мій рідний татусю,Я так тебе кохаю.Чому я так плачу,не всі мабуть знають.Ти чуєш татусю,я знаю.Тато я тебе благаю,Скоріше вернися до мене,до бабусі,до мами,Ми обіймемо тебе своїми руками...Словами не передати цієї волі,Нащо мені дана такая доля?Я чую,як ти мене обіймаєш,В снах мені колискові співаєш.Руку свою кладеш на плече,Без тебе татусю,в мене серце пече...Біль,який не погасне,Те єдине,те власне...Я хочу всім вам сказати: Щасливий лиш той, в кого- мама і тато!
Я людина сентиментальна, тому вірш зачіпив. Непогано взагалі, продовжуй у тому ж дусі! 
