А снігу нема… Вже і грудень дорогу прослав йому,
Вже паморозь-пудру розсипав: ступи та й іди…
І крига тонка, як поличка у креденсі давньому,
Рипить під напором сріблясто-дзвінкої води.
Напудрені віти духмяної хвої, колючої,
Морозне повітря гойдають – і чується скрип…
Дерева мої безголосі, чи й вам надокучили
Такі недоречні зимово-сумні кольори?
Клубочиться подих – це я видихаю жалі свої,
Вдивляюсь у річку, немов у розбите трюмо…
Допоки мене ти триматимеш вперто на відстані
Півкроку, півзойку, півдотику, чуєш, зимо?
Кому твої ткалі готують полотна розніжені,
Для кого у домі твоєму наткали красот?
Цей ранок безсніжний, як лезо пекуче, як ніж в мені!..
Прокручую вкотре окремий якийсь епізод:
Неначе навмисне хтось просто ввімкнув на “repeat”* його…
Здавалось, доросла, давно вже не вірю в дива́…
Та хочеться ди́ва – простого, наївного, світлого,
Як пригорщі свіжого снігу за крок до Різдва!..
*Repeat (англ.) – повтор.
І мені хочеться вірити в диво...
Хочеться снігу...
Бо все таке сіре.
Хоча, нині зранку виглядало на зиму
Чудовий вірш!
Новий розмір?
Світла тобі, дорога Поетко!
У нас також снігу катма,
Дощ - осінній, хоча й зима…
Невеличкий мороз крадькома
Зазирає у вікна зрання…
А з обіду приходить весна,
Сонце сліпить, погода ясна,
І такі перепади погоди щодня…
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Примхи природи... Хоча, насправді, винні ми, люди, бо через надмірні викиди в атмосферу(заводи, робота двигунів і т.д.) температура піднімається, тому й зими стали такими теплими і безсніжними. А як було б приємно пройтися по сліпучо-білому килимку, залитому сонцем, видихаючи тепло у чисте морозяне повітря!.. Щиро Вам дякую за експромт!