Ти від усякої хвороби мої ліки,
І як би ми речей не змінювали позу,
Ми не врятуємось від одне одного опіки,
Бо некеровані давно вже в стані передозу.
Я б випила із твого дна все гіркотиння,
Та справа в тім, що я люблю солодке.
Вже вичерпаний весь резерв мого терпіння,
Тому тебе беру я на обробку.
Ти не хвилюйся – ми зможем витримати рамки,
Бо речі вищі є за грішні дійства.
Мені в смаки другі царі, тобі – інакші самки
І ми не дійдем до душевного убивства.
