Коли старість підійшла,вирішив дід Льова
Перебратись до села і купить корову.
А постільки на худобі він не розумівся,
За порадою до свата ввечері поплівся.
У неділю рано-вранці зійшло сонце,наче шар.
Свати випили по чарці й подалися на базар.
Жінка вслід перехрестила й крикнула з-за рогу:
-Ви глядіть,щоб була тільна ,а ще круторога.
Сонце смалить мов скажене,сохне в роті слина,
Та на щастя по дорозі аж три магазина.
Там водичка,винце й пиво,а в кишені гривні.
Тож до ринку доплелися вони десь опівдні.
Обійшли його неспішно,швидше нема змоги.
Але геть усі корови,як на гріх,безрогі.
Спирт cкував уже добряче їм мізки і ноги,
Та всміхнулась їм удача: ось же круторога.
І за неї дядько править грошей небагато.
Сторгувались,заплатили й потягли до хати.
У дворі дружина Льови радо їх стрічає.
У руках дійниця нова,наче сніг сіяє.
Раптом жінка поточилась,за серце схопилась:
-Краще б ви у яр звалились чи смоли напились,
Або десь у лісосмузі вас ведмеді зжерли.
Ви навіщо,два придурки,бугая приперли?