Стоять берізки,
Стоять красиві,
Але чомусь такі сумні.
Весняне гілля похилили
І ніби плакали вони.
Та й справді
Сльози кришталеві
Рікою лилися із них,
Боліли рани в них душевні,
Кровили їхні стовбури.
Стоять берізки,
Стоять красиві,
І плачуть, плачуть так вони.
Комусь схотілося напитись
З берізок чистої сльози.
Загнав ножа
У їхнє тіло,
Зробили раночку таку.
Невже те серце не боліло?
Авжеж, сльоза берізки до смаку.
Стоять берізки,
Стоять красиві,
Але чомусь такі сумні.
Бо їхнє тіло занапастили,
Всі соки висмоктали з них.
Кроваві рани не злічили
І на страждання полишили їх.