***
У неї серце було
Наче біле полотно…
Таке червоне і світло-яскраве
По ньому повсякчас із захопленням
Безліч люду малювало
Залишаючи
Свої цупкі поцілунки…
Уявляючи, що це прекрасні малюнки
Розливалось повсюди вино
На останок,
На сам ранок
Вона прокидалася
Від не зовсім тривалого сну
І бачила каву
Давно без запаху і трохи гірку
Під чашкою була банкнота
Якогось невідомого ще їй зразка
Її серцем бігла гаряча кров
Постійно свіжа і нова…
І лиш коли годинник пробивав
О пів на сьому
Вона вставала із свого ліжка
Облизувала свої вуста і
Дешеву помаду…
Виливши каву через балкон
Вона дала клятву не починати
Новий сезон
Замінивши життя на буденність
Каву на чай
Потрапивши у його полон
Забувши що таке не спокійний сон
Взявши банкноту і вивчивши всі її знаки
Вона купила собі ще кави,
Тільки та, тепер
Була вже гаряча…
