Той день став особливий як ввійшов в чуже,
незнайоме, без чогось особливого приміщення.
Як сходять вулкани після землетрусів,
так ти одним поглядом моє серце зміщуєш.
Давай повернемо той проникливий дотик руки
і холодний листопад.
Так важко тримати було під ногами землю і стояти,
коли всередині кров по судинам кригу топить.
Про все важливе і дійсне в мить забуваю
коли чую твій голос.
Нехай ми відмовимось від слів, та лиш тиша
замикає всі синхронні до неможливого кола.