за мотивами Дари Корній
Годинник на стіні.
У танці дві сніжинки.
Табло. Нуль-нуль нуль-нуль і завмирає час.
Стоїть у напівсні
Мужчина. Бачить жінку
Кохану. Серце радість в обіймах зустріча.
Знайомий кави смак...
І запахом любистку
Волосся ніжно манить у діалог без слів.
І вітер - спомин-знак
Розгойдує колиску
В ній пам'ять береже ласкавість давніх днів.
Прокинувсь. Стіл, вікно
В палаті божевільні.
Враз висохла роса кохання і надій.
Потрапивши на дно,
Він думає, що вільний
І вічно буде з нею, із тінню давніх мрій.
І де ота межа,
І де життя те справжнє:
В лікарні чи вві сні, де є вона і син.
І лікар залиша
Того, який відважно
І щиро так любив, нічого не просив.
22.09.15
