Я не хочу більше
літати щоночі.
Словами твоїми,
які давно десь у горлі,
розламались на двоє.
і не хочу закривати очі,
бо там теж
Ти.
з словами,
які давно не твої,
вони.
Вони,
ті що були спраглими тоді
узимку.
Коли душа була ще не торкана
проте спустошена наскрізь.
Я б хотіла
можливо, забутися,
просто закривши крила
заснути і зникнути
так ніби мене й не було
а опісля...
не буде нічого.