Цієї ночі не міг заснути. Вирішив бути оригінальним - почав рахувати тебе перед сном. На жаль чи на щастя, ти на світі одна. Так, і не заснув.
Цю ніч провів з тобою, подумки...
Ми слухали, як хвилюється небо, і десь високо в небі на одній із пухнастих хмарок - розмовляють сині кити. Розмовляють про глибину Тихого океану, а десь, прослизає слово і про людей.
Ми відчули кінчиками пальців на дотик, як тоне в небі білий місяць. Він приємно пахнув, як і твоє волосся, яке розлетілося по зорям.
Ми довго дивились в небо, здавалось, що воно проростало всередині нас. Одночасно воно нас і відштовхувало, але і не хотіло відпускати. Небо без наших поглядів, здавалось самотнім.
Я без твоїх очей: самотній та покинутий. Для мене ти і небо, і сонце, і зорі, і все.
Без тебе небо, і сонце та зорі не мають сенсу. Ти відсутній елемент.
Твоя присутність робить все значним та важливим.
Цю ніч ти не залишила у спокої.
Я так і не заснув.
А тобі бажаю виспатись...