У матері не стало сина.
І вбили батька у доньки.
Без мужа осталась дружина,
Без батька осталась дитина.
На цвинтарях – вінки, вінки…
В скорботах маються родини.
Спить розум безневинно винний.
А за які такі гріхи
Людину смертила людина?
Немає батька, мужа, сина…
І відвернулась Батьківщина:
Татусь, муж, син – мов байстрюки.
В риданнях матінка: «Дитина
Не повернулася з війни!» –
Її ріднесенька дитина.
Хіба то матері провина?
Хіба провина то дитини?
Війну затіяли пани,
І на війні не їх сини;
Для війн – сини простолюдинів!
Холопські – мало! – гнулись спини,
Тріщать покірливих лоби –
Панам розваги з давнини.
Кумедно чубляться пани.
