Мені не боляче… Іди собі, іди.
Я не шукаю в тебе порятунку,
Я не заплачу і клянусь тобі,
Що серце сховане в надійному пакунку.
Навіщо ці презирливі слова,
Щоб я заплакала, зігнувшися від болю?
Щоб памор'очилась від смутку голова,
І я хапалася за тебе, за героя?
Не дочекаєшся від мене ні сльози –
Сміятимусь у вічі гордовито,
Стоятиму з прямим кутом спини,
Дивитимусь презирливо-відкрито.
Хоча ти знаєш: ти не вартий цього,
Презирства тобто, мстивої жаги.
Іди собі і не вертай до мого
Будинку, а іди, іди…
́́́́́́́́́́́́