Людське життя – постійний невпинний пошук. Вічний і невтомний… Через безсилля зрозуміти себе за день чи місяць і, навіть, десяток років. Стільки раз переконуючись, що все може змінити якась незначна, але саме тоді вагома хвилина, усвідомлюємо, що, все ж, знайти себе – пошук виміром в життя. Ці, на перший погляд, зрозумілі нам шукання починаються з безглуздих дитячих запитань, з права вибору ляльки чи машинки, з усвідомлення доброго і поганого, з косметики чи книжок, друзів, професії і т. п. аж до смерті, яку також можемо обрати самі.
Погоджуючись з тим, що життя дається нам для самопізнання, можна й посперечатись, навести навіть суттєві причини… Адже, важко інколи зважати на маленькі дрібниці, коли все навколо вирує, біжить і не вертається. Саме тоді доходимо висновку, що життя несправедливе! Несправедливе через невблаганного поганяльника, який зветься часом, через проблеми (які ми, все ж, зазвичай, створюємо самі) чи просто банальне «не судилося». Як часто ми кажемо, що не маємо часу! І як часто ту відсутність замінюємо простим гаянням його: а чи це марна трата? Коли кожна дія і бездіяльність – частинка всього буття! А життя не стоїть на місці: дім, робота, друзі, рідні, діти… І цей список безкінечний. Навіть заслужений відпочинок до нестерпності недоречний, бентежний – і все через невміння розприділити такий дорогоцінний час.
Ми нерідко дивимося на когось, прагнучи мати то те, то інше. Деколи й не замислюючись, для чого воно нам? Саме так ми будуємо своє власне життя, саме так ми стаємо власниками себе. Тому й шукати себе, напевне, треба з того, чому ти сам так робиш, чому це тобі потрібно, чому те неприйнятне, а те якраз і чому саме з біографії цього образу ти списуєш власне той факт?
Невдало взятий потяг до зажерства веде до завершення часу. Таки не можливо встигнути взяти від життя все, коли: півсвіта мало, а цілий забагато. А все ж, треба брати найважливіше! З почуттям міри, бажання, часу… І ті, найважливіші у цьому житті поняття, завжди найближче у людському серці – у кожного по порядку інші, але вже так довно відомі. Бо лише те, що викликає найтепліші почуття, здатне полегшити пошуки, овіяні емоціями і подіями, насичені тим, заради чого варто жити, а, поміж тим, шукати сенс свого короткого земного буття.
ID:
591265
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.07.2015 16:56:13
© дата внесення змiн: 02.07.2015 16:56:13
автор: Ксеня-Ксенічка
Вкажіть причину вашої скарги
|
