Вона була сором*язливою як маленька дитина
і красивою як давньогрецька богиня
та любила її людина слабка
й сказати "Кохаю" ніяк не могла.
І кожний вечір Онлайн.Давай.Пиши.
Це ж та, заради якої варто почати війну.
А голос в голові казав "Та ну,
не сьогодні, потім напишу.
Ні, я не якийсь там боязкий пацан,
я казав компліменти. І не одній.
Та всю мою сміливість відніс ураган,
І я втрачав дар мови при ній.
Я не спав по тобі ночами.
Мріяв. Надіявся. Сам від себе тікав.
Та на жаль,так треба, любити рядками
того, кого ти все життя так чекав.
Тепер в неї є коханий хлопець.
Сумно. Погано. Біда.
Та щаслива вона,
тому щасливий і я.