Тримайтесь, браття, ми сильніші,
Не підкорив ще жоден нас.
Душею й серцем ми чистіші -
І вибухові, як фугас.
Не стали ми ще на коліна,
Ще не дивилися в багно.
І все ж, донецькая руїна –
Земля це наша – все одно.
Не будуть повзати тут змії,
Не стануть Гради убивати.
І юнаки всі молодії -
Про війну не будуть знати.
Єднаймось, браття, за свободу,
Бо серце б`ється в нас одне.
Бо всі козацького ми роду -
І без усяких часток «не».
