...знов мрія стала на узбіччі
милується природа з нас
досліджуєм з опівдня до ночі
від кінчиків і до небесної осі
терпкий смак осінь лишить на вустах
зима із обрію запалює свідомість...
снігами в ожеледь до першої весни
а там обійми палкого літа
так близько і водночас поряд
коли амур нахабно ціле в саме пекло
і хвилями помітно сходить
природи стан тремтить
окрилений магнат рулетку починає
чи встигнем?, дивиться..
ми робим крок...коханння застигає
ще крок. так. так. отак
магнат стає нашим слугою. в мат!
спітнілий капелюх знімає
спостерігаємо
наша зоря зеніту досягла
......
чорновий
і знову стали на узбіччі. милуємось від кінчиків і до небес. сором затьмарив би обличча. та бестія сміється.....від неї в хащі-не втечеееш. не можна без..тому прелюдія лунає. без сумніву знімає стресс. ех. як ти близько і далеко, коли амур нахабно цілить в час з небес. він грається в магната. хоч схожий із даля на ката...чи встигну-дивиться. ще крок. підлога розпирає грут ріки між обох... герой в мені стає слугою.