Вечірня тиша приблукала
У мглі сховалися сади
Дитинство в вітті я шукала
Та де тепер його знайти?
В саду заснуло безтурботно
Укрившись казкою Бабусь
Немов замріяне полотно
Малює сон йому Дідусь.
Тепло Мамусі зігріває,
Дарують затишок слова.
Мамуся долю розшиває,
В яскраві квіти пелена.
Дитинство сонно позіхає
Не боячись нічних примар
Лиш Батька голос долинає
Тікає лихо крізь димар.
Як добре там, у ті хвилини
Коли всі поряд у сім'ї
Найбільше щастя для людини
Це рідний вогник у вікні.
