Я засумував, мій вчителю, без тебе
Без твоїх повчальних теплих слів.
Засумував, бо віддалився сам від себе,
Бо щось таки тоді не зрозумів.
Як хочеться, мій вчителю, до тебе,
Щоб провів мені іще один урок.
Навчив, як бути кращим себе
І не втрачати віри ні на крок
Завжди потрібний ключ в руках тримати,
Серед мряки колір помічать,
Палати - не згасати
Та грушу з її тінню відрізнять.
Мені без тебе стало тяжко жити
І атмосферний стовб я зрозумів,
Бо все життя - то вчитись, вчитись, вчити
Лиш себе я досі не навчив...