Шановні,прошу вибачення за свою мову.
Я не поет,а першими вчителями української мови були
М.Вересень та Д. Яневський у 2005 р.,третім був Орест Лютий.
МОЯ ВІЙНА.
Я прийшов до військкомату... буду воювати.
Вони кажуть: Тобі діду важко вийти з хати
В тебе серце вже болить, зір не добачає
Не лякає мене смерть, їм відповідаю.
Кажуть всі-старий дурак, та на що ти згоден?
По тобі вже можна так...міряти погоду.
Не всіх в ватників життя нас переробило,
Зачаїлись,та незламна душа залишилась.
Я цю вату рвав би швидко голими руками,
Ворогів я мав би гризти старими зубами.
Ой забрав би на той світ багатенько вати,
Та тепер моя війна ось-вірші писати.
Ватники мене лякають, мапи присилають.
Я своє вже відлякався, та вони не знають.
Краще б я в бою загинув, як козак-зі зброєй,
Чим у тому теплім ліжку з клятим гемороєм.
Ой безсоння...-то від Бога мені допомога,
Вірю, в цій страшній війні-наша перемога.
По ночах думками в бій я все рвуся,рвуся...
Спозаранку вже лікує жіночка Маруся,
Закриваю очі я,а земля здригається,
То гармати наші б'ють-віра повертається!
Віра в доньку,віра в сина,віра в Україну!
І в онуків наших віра,в кожную людину!
За свободу згодні вмерти,така наша справа,
СЛАВА НЕНЬЦІ УКРАЇНІ Ї ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
Воздайте Всю славу не Україні, не героям, а Всемогутньому Богу!!! Благословіть ворогів і моліться за спасіння їх душ, бо це угодно Богу!!! До речі, молитва--це теж війна...