тримаємо страх поза коміром як кошеня що вчепилося нігтями в серце -
страх бажання торкнутися страх взяти інше тіло собі за звичку
я стаю дедалі тихшою і як пір'їнка легшою
кожного разу коли набираю текст
видаляю чернетку..
не писати більше ані рядочка - найміцніше табу яке ми завжди порушуєм
та занурюємось у вірші ніби риби в річковий мул
тільки те що ти не розумієш ані слова з усього мною написаного
мене і рятує..
де починається злочин коли від тіла до тіла половина земної кулі?
збиваються літаки понад кордоном наших держав сходять із рейок потяги
як тільки я торкаюсь подушки волоссям чорним як дим прокуреним
ти розплющуєш очі..
