Це не фабула чи гіпербола.. На щастя вдалося зберегти трохи решток революційного піаніно. Думки одразу почали ділитися. Хтось вирішив що досить протестувати і треба жити мирно та враховувати забаганки тих, кому жити ще краще. Інші намагаються зібрати громаду та народити хоч якусь ідею та лідера щоб далі сформуватися і рухатися.
Зламали піаніно майже на шибки, але одразу кілька сторін вирішили зробити його належністю свого «музею», звісно віртуального. Тож вже ідуть бої не лише за пам'ять революційної спадщини майдану – сцени, касок, барикад але і більш тонких ідеалів, без яких жоден митець як без пензля. Тому тим пензлем скористалися інші, поки ерші спробували щось втямити хоча б дівлячись з ближніх вікон офісних столичних приміщень, та постячи чергові світлини залишків Гідності. А комусь взагалі….
Неможливо працювати !.
До кого ці адресовані слова можна зрозуміти і без натяків. Працювати у тих обставинах просто неможливо, коли на тебе давлять з усіх сторін і це ще піано, яке комусь знадобилося. Цікаво ж кому.. ми знаємо що більшість самих явних речей було нібито роздано по музеях, але більшість почали розпродавати що значить – не виходячи від каси.
