У нашому часі люди стали холодними та байдужими до всіх і до вся... Вони не тільки перестали розумітися, а й геть не вміють поважати і прощати один одного....Вони слухають, та не чують, дивляться та не бачать. Вони сліпі та глухі до страждань та правди, до милосердя та чуйності... Мені так хочеться щоб горіли іскорки усмішок та панувала любов навкруги. Щоб люди помічали та відчували інших людей, підтримували і все це було безкорисливо та щиро....
Я хочу щоб українська мова не сприймалася як як об'єкт насмішок і ознак "неелітності" чи "немодності", а сприймалась натурально, як мова нашого серця і душевної сутності, як милозвучна, колоритна та велична, яка надихає і робить нас українцями....
Я хочу, щоб кругом панував мир та гармонія, шоб люди відрізняли істину від явної та заангажованої брехні.... Щоб люди більше шукали і прагнули єдності, ніж розбрату і примітивних міжусобиць. Я дуже хочу, щоб люди пізнали і полюбили Творця, який допоможе долати труднощі, пізнати любов, правду, і вже не буде сенсу бути холодними чи ворожими, примітивними чи незрячими.....