Коли ми лягли і поснули
Прийшли до нас з ружами
І ружами бавили, мов ми малі стали знов.
Й сполохано подих затьохкав і в очі примружені
Нам линуло світло. Густе і солоне, мов кров.
Ми інших не бачили. Ми не бажали спинатися,
Нам ноги були мов коріння, а руки – стеблом.
До нас прийшли з ружами й стали до нас забавлятися:
Казки шепотіли та ще й цілували в чоло.
І медом вуста нам помазали, щоб посолодшало,
Й дві ружі поклали й на них налетіли джмелі.
Ми ще попросили прийти та вони чомусь змовчали.
А Бог був єдиний. Світ вічний. А руж було дві.
