Відірвана від світу,
По вінця в самоті.
Надворі тепле літо,
А серце в пустоті.
Позбавлена спокою,
Надії й сподівань.
Усе не так зі мною,-
Кажу це без вагань.
Кричу-не помагає!
Я загнана у кут.
Мене цей стан ламає
I зв’язує без пут…
Потомлена від світу
Від себе та людей,
Не бачу я просвіту
Серед оцих тіней.
Забула я про світло,
Забула й про красу.
Та я згадала пізно,
Що дарма це пишу.
Занадто слів без сенсу,
Слова не помага!
Потрібна віра в серці
I хоч якась мета!
Потрібно щось міняти
У собі та в житті.
І треба працювати
Iтимуть з сенсом дні.