В небі високо, в білих хмарках,
Голубів літа ціла зграя,
Це все таткові подарунки,
Кожен голуб – син пам’ятає ,
Татко дуже любив тваринок,
Син, мабуть, в нього також вдався,
Любив татко дивитись в небо,
В голубів син так закохався.
Так повинно,мабуть, і бути,
Мирне небо і білий голуб,
І ніколи це незабути,
Бо на сході з’явився ворог.
Чорна хмара стоїть над хатою,
І смертельна у дворі тиша,
Стоїть татко – в руках повістка,
Мама в горі сестру колише.
Як же буде він воювати?
Як же буде братів вбивати?
Він же муху і не обідить,
І не може він «ні» сказати.
В небі високо в білих хмарках,
Голубів літа ціла зграя,
На могилі син біля татка,
Тихо Бога за мир благає.