Творчість,-то крик душі, що проймає і пронизує усе єство до ніжно-тремкого щему…
Саме творчість є найвищою формою буття, позаяк серед непотребу і мотлоху життя віднаходить щось дійсно варте уваги, подиву і захоплення.
Творчість-це відтворення краси, а краса знаходить своє втілення у творчості і мистецтві. Творчість увіковічує те, що так безжально і безповоротно намагається затерти і вгасити час.
Поряд із духовністю творчість є наче верховіття дерева життя, овіяне красою і вічністю. Для митця його творчість є чи не найдорожчою і наймилішою барвою життя, адже всі свої творива і найліпші шедеври автор наче виколупує з найглибших закутків та глибин душі.
Слово "творчість" одного кореня із словом "творити", тобто вкладати свої здібності, можливості, хист у якусь справу. Я гадаю, що кожна людина приходить у світ з цією місією, адже в кожній закладено це велике призначення. Інша справа, що не кожен здатен повністю реалізувати цей щедрий дарунок долі та Бога, обділяючи себе і навіть суспільство.
Я не знаю, що саме є тим важливим поштовхом, щоб талант людини запалав яскравою зіркою, прикрасивши життя. Але мені здається, що вона сама, відчувши в собі творчі здібності, захотіла б подарувати їх людям. Вона повинна зрозуміти, що їй надана виняткова властивість радувати світ творами своєї душі та хисту.
Вагомим аргументом, що підтверджує значущість творчості як найвищої форми людського буття є семиступенева піраміда потреб Е. Маслоу. За його концепцією найнижчими сходинками диво-піраміди є фізіологічні потреби, потреби безпеки, матеріальної стабільності. Творчість же у цій піраміді посідає одну із найвищих щаблів, що свідчить про «шляхетну природу» творчості та мистецтва.
У Книзі книг християнського світу, а саме в Книзі Сирах написано: «Робота митця похвали гідна». Безперечно, що без мистецької приправи делікатес життя перетворюється на прісне їдло. Творчість скрізь і всюди, тільки треба її розпізнати. Саме здатність творити підносить людину на вищий щабель серед живих істот, робить її бодай блідим відбитком Творця, адже глиняні фігурки є найдосконалішим Його творивом.
Новизна, несподіванка і різноманітність, що супроводжують творчість, служать паливом, причому найвищої якості, на якому працює наше життя.
Творчість — це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан — натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людину в стані творчого натхнення нібито несе «потік», вона не все усвідомлює у своїх діях, не завжди може сказати, скільки минуло часу (година, день, доба). Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов'язане й виникнення осяяння.
Творчість не обмежується лише мистецтвом. До нього можна зарахувати і вирощування квітів, і розробку комп'ютерної програми, і будівництво нового будинку, і ... та хіба мало чого ще ... Проте, саме мистецтво є найдосконалішим, найяскравішим згустком його сутності. Саме воно заслуговує найбільшої уваги та похвали. Мистецтво є тонким витвором, що вливається то в співку музику, то в чудернацьку картину, то в стрункостійку скульптуру, то в химерний віршик…
Серед видів мистецтва і творчості найдовершенішим є мистецтво запахів. Воно єдине для нас таке невловиме і неприборкане. І досі люди не змогли до кінця осягнути це мистецтво. На другому місці «сидить» музика. Для неї ані темрява, ані сліпота не є завадою. Та все ж музика не найдосконаліша, бо завжди вкована канонами сольфеджіо. Третім місцем хизується красне письменство. Та усе ж белетристику можна звести нанівець логічністю лінгвістичних правил і мовних учень. Четвертим і чи ненайотесанішим є мистецтво малярства. Його можна звести до примітивного набору фарб і ляпанини пензля. Для нього є перепоною як темрява, так і сліпота. Найнижчим і найбрутальнішим є творчість скульптури. Вона єдина біло-сіра, позбавлена багатогранності. І це можливо взагалі не творчість, а лише запилюжене ремеслярство…
Мабуть недостатньо загальних тверджень та відірваних від життя міркувань-мудрувань, щоб до кінця зрозуміти сутність творчості та найвищого її прояву-мистецтва. Для цього потрібні власні переживання та ініціатива щодо творчості.
Ще змалечку «я була змушена» обтяжувати свої малечі пальці тоді здавалося для мене химерним інструментом-скрипкою. Але як твердить Сосюра: «Мій труд переріс у красу». Що більше скрипка-подруга спочивала на моєму плечі і що довше друг-смичок маневрував під моєю правицею, то все милішою ставала для мене музика. І струни не здавалися вже звичайними натягнутими дротиками, а іскристими струмочками, що уливаються в музичну річку.
Живіть, любіть й творіть!
ID:
560878
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.02.2015 20:23:17
© дата внесення змiн: 19.02.2015 20:24:59
автор: Мілена Ділан
Вкажіть причину вашої скарги
|