Коли дівча співало «Всюди буйно…» –
Ще не розквітла розквітала черемшина…
Всміхалася до вуйка щира вуйна,
Знімала з голови хутчіш хустину.
Рискаль стирчав самітником у грядці,
А вуйна з вуйком входили в колибу…
Тут місце не загадці а розгадці:
Племінник мій гаркавив: «Ловлять либу!»
Буяла черемшина, всюди квітла,
Дух життєдайний пропливав над плаєм,
І тьохкав пісню соловей в розмаї –
Яскраві дні купалися у світлі.
Співалось про сніги, що на раменах,
І про Марічку, про туман над бором…
Тепер все це в минулому – маревне,
А за сьогодні… очі виїсть сором.
