"Клаптик з життя"
Я люблю вечір. Я люблю цей момент, коли можна спостерігати за містом у повній тишині. Воно таке крихітне але дуже красиве. Ліхтарі освітлюють місця, світло від машин утворює цілий вир мазків, неначе пензлик танцює вальс. Легкий вітер обнімає твоє обличчя. Так і хочеться стрибнути вниз і щоб він тебе зловив та поніс у даль. Бути вільним немов птах.
Вечір, це момент, коли ти можеш бути самим собою, де не потрібно грати роль. Час, де можна розібратись в собі, зібратись з думками та вибрати шлях, по якому піти. Легенька музика зігріває душу і ти спостерігаєш за містом, стоячи на багатоповерхівці.
