Ой, як голосно гупали яблука,
У твоїм світанковім саду,
Білосніжно-ясними градинами
Вибивали свій дріб по даху.
Ну а ти все лежала прикована,
Голосили навколо птахи,
Борознила очима чудовими
Ті далекі Чумацькі Шляхи.
Ти шукала свою ясну зіроньку,
Що згасала у розквіті літ,
А в саду твоїм гупали яблука,
І шептав щось калиновий цвіт.
Ось і ранок настав, ніч згорнула
Філософські трактати про суть,
На вікно хтось поклав тобі яблуко
Подарунок в останнюю путь.
