Ти спитаєш мене – чи я любив?
Я відповім не вагаючись – Ні.
Я не любив, я нею просто жив.
Це все, що було треба мені…
І наскільки низько би звучало,
Якби сказав, що нещасливим був.
Любов… Що для неї означало?
А я все більш в очах її тонув.
Коли звучали слова прощання,
Вона до мене востаннє вийшла.
Я читав їй вірші про кохання…
Боже, як така помилка вийшла?
І скільки ж у цьому світі брехні?
Ти спитаєш мене – чи я любив?
Я відповім не вагаючись – Ні.
Я не любив. Я нею просто жив…
