Замріяна, прекрасна й тиха
Ти дивишся у майбуття,
Співає жайвір в піднебессі,
Надії сповнена й життя.
Проходить ранок, день і вечір,
І літня спека і зима,
Роки щасливі та безпечні,
За кроком крок, іде Вона.
Вдивляєшся у світ незнаний,
Ти хочеш знати все-привсе,
Та Час, грайливий, невблаганний,
Він дивиться в твоє лице.
Вдивляється в щасливі очі
Спокійний, тихий, мудрий Пан.
Він міряє поважно кроки,
Запхавши руки в свій кафтан.
Ти сповнена надій прекрасних,
Не дивишся у його бік,
Біжиш, спішиш, життя чудове
Щоб осягнути все скоріш.
Здіймаєш руки, легкі й чисті,
До сонця й світла, ще на мить.
Приймаєш дивний, теплий подих.
Чуєш дитини перший крик.
Прекрасна мить, яка ти дивна
Час невблаганний?
Ні-благий!
Він щедрий, добрий і щоднини,
Несе в дарунок кошик мрій.
Дитина робить перші кроки
Здіймає ручки до життя,
Ти дивишся у край широкий,
Захоплюєшся майбуттям.
А Час, він мовчки ходить поруч
Торкнеться тихо рук, плеча.
-Ти ж знаєш все,-розумна доцю.
Ось впав сніжок тут на волосся,
І посмішка уже не та.
Замріяна, прекрасна й тиха,
Виходиш ранок зустріча,
І друг твій, вічний і великий
Твій Час, - Він поруч, як дитя.
ID:
551192
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.01.2015 12:32:39
© дата внесення змiн: 13.01.2015 12:32:39
автор: Юлія Іванівна
Вкажіть причину вашої скарги
|
