Я знаю, що вже осінь. Схаменулась. Встала.
Прийду й до Вас в сади збирати листя.
Я знаю, що вже осінь. Я себе зламала.
Так треба, бо плету долі намисто.
Я не навмисно, Вам бажаю і здоровя,
І щоб не зїхали ви з глузду наодинці.
До Вас прийду із добрим словом я,
А потім жду надії, на зупинці
З мелодією тільки телефону,
З надією безмежною у серці,
Забуду все, зійду з крутого склону,
Бо хтось до мене тихо обізветься.
Його візьму за руки я терплячі,
Мені співатимуть осінні ліхтарі,
А вулиці парують димом наче,
А це лише туманні маляри.
Я встигну і на свято, і на тиждень,
Зробити щось щасливішим на мить.
То все турбота, смуток, листя – сміжні,
А в них, завжди душа чиясь мовчить,
А в зорях тих – гуля холодний вітер,
В моєм вікні є місце і для двох,
А листя заметуть і час їх вийде,
Тому, мабуть, в мені й переполох.