Титанами стати народжені,
Становимось масою сірою.
Всі тропи давно вже ісходжені,
Та досі живемо ми вірою.
В очах у тебе штормлять океани,
А за спиною крила зростають.
Відкрито вже все, та зовсім не нами.
А біліі крила! Крила ламають!
У нашій уяві світи розквітають,
А серце палає сяйвом яскравим.
Та частіше все бачу, як очі згасають.
Все, про що мріяли, здається невдалим.
І б’ються о скелі мрій кораблі,
І падає пір’я з того крила.
Лиш спогади нам тії милі.
Спалені мрії наші дотла.
